Після падіння Республіки Вірменія і радянізації, Ерівань (з 1936 року – Єреван) став центром нової Радянської Вірменії, що входить до 1936 року до складу Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки.
Роком заснування Єревана вважається 782 рік до н. е., коли цар Урарту Аргішті I заснував тут місто-фортецю Еребуні. Відомо, що для заснування міста 782 року до нашої ери цар Аргішті привіз сюди 6600 полонених з областей Хаті і Цупані (західні області Вірменського нагір’я).
Таким чином, вірмени є спадкоємцями фізичного і культурного компонента всього стародавнього населення нагір’я, насамперед урартів, хурритів і лувійців, а також носіїв протовірменської мови. Саме ці етнічні групи склали основний компонент предків сучасних вірмен.
За словами Дьяконова, вірменський етнос сформувався в XII-VI ст. до н. е. внаслідок злиття лувійських, хурритських і урартських племен, що населяли Вірменське нагір’я в епоху бронзового століття.